Полігон, прибуток, виклик - основні характеристики відродженого бренду, але чим все-таки він став для нас за ці роки, і головне - чим стане у майбутньому?

Чому саме MINI? – полігон, прибуток, виклик.
Для чого це було – зрозуміло. Мабуть найважливіше – передній привід. Фанати марки надто чутливі до подібних речей, і турботливі баварці знайшли оптимальне рішення, хоча слухи про нездійснену покупку saab-у все ще сприймаються, як втрата. Проте британці тут доречніші. Якщо експериментувати – то сміливо, адже в усіх критеріях марки – виклик: названий вище передній привід, новий для марки і конкурентно насичений клас, ну і звісно ж – культовість марки, хоча полоскотати нерви VAG-у створюючи конкурентів ринкоутворюючим народним автомобілям було б весело.
Найперше, з чим довелося зіткнутися – потужний бренд. Перезапуск чогось подібного – завжди велика відповідальність, гра на сентиментах не надто благородна річ, але все-таки вимагає неабиякої філігранності та уміння. І  BMW має в цьому великий досвід, бережливо зберігаючи і грамотно розвиваючи власні корпоративні цінності(варто придивитися до найбільш зухвалих концептів марки, щоб усвідомити всю глибину консерватизму баварців). Хоча по-справжньому відродити марку можна було б у кращих і найбільш цінних рисах, що і зробили компакт легендою – передова інженерія та нестандартні технічні рішення.  Але в даному випадку  все передове краще презентувати в рамках власного бренду. Залишається лише експлуатація поп-образу. Тим більше, що будь-яка послідовність втрачена – марка не прогресувала останні десятиліття.
Взагалі нерозумно було б очікувати чогось більшого – німці з абсолютним прагматизмом ставляться до розширення корпорації, все дуже нішово і оправдано. А отже – милі серцю опуклі форми, що так добре продаються і всім подобаються с тали для марки основою всього.
Що нам дав mini – зразок вдалої реалізації подібного продукту. Звісно, це результат роботи величезної корпорації і купи грошей, але тим не менш, у VAG це чомусь не виходить – new beetle провалився, а варіації на тему T-1 навіть не намагаються реалізувати, із вдалих стратегій можна навести як приклад хіба що citroen DS,  але це інша естетика(і, по правді кажучи, більш достойна пjваги).  Тут же-  ідеальний збіг обставин, водночас і сила власного авторитету працює на імідж марки, і  разом з тим ніякої внутрішньої конкуренції, у випадку з rover-ом  чи saab-ом так би не вийшло. Історична првязаність до двообємного кузову грає на користь німців – така собі перестраховка самих себе, аби не зайти надто далеко і не нашкодити власній розрісшійся і тепер вже передньопривідній першій серії.
Розвиток марки виглядає дуже правильно: все зроблено вчасно, всі ходи доцільні, а зміни на краще.
Бережливо по відношенню до публіки зявляються нові кузови – спершу історичний clubman, як символ вірності традиціям, і вже після цього почалися веселощі  з роздуванням кузовів та створення безумних варіацій. І все-таки найвдалішим експериментом був елегантний superlegerra vision concept, що яскраво засвідчив, куди прямує марка, і на що вона здатна. Багато хто сприймає негативно кросовер чи п’ятидверний хетчбек, але в цьому вся цінність підходу, інакше марка була б як мінімум непотрібною з точки зору розробок і технологій,  передній привід у BMW не на пустому місці взявся, така вже корислива сучасна індустрія, і це насправді здорово.
Якщо ж роздивитися корпоративний дизайн, то тут все досить примітивно: експлуатація стилістики оригінальної моделі плюс акценти британської  естетики(нажаль досить поверхневі). І з самого початку виникло питання, доцільне в аналогічних проектах: як розвиватися далі? Яким має стати наступне покоління? Варто сказати, що кожна нова модель виглядає краще, відходячи від набридливої стилістики, та переводячи пряме наслідування в корпоративні атрибути, і даючи надію на солідний дизайн. Саме в  цьому цінність superlegerra vision concept, і якщо в подальшому mini розвиватиметься саме цим шляхом, ми побачимо ще безліч хороших кузовів, все більш віддаляючихся від кічув бік тонкого стил
Поступово забуваються милі серцю акценти оригінального mini, що неймовірною силою різали око в екстер’єрі наслідника своєю декоративністю, адже це навіть не постмодернове переосмислення, а надмірна емоційність замішана на корисливості. Тому проривом (хоча скоріше правильним кроком)для британців є саме нові моделі, в яких можна розрізнити дійсно характерні для них риси. Водночас прослідковується  тенденція створення в межах марки окремих стилістичних лінійок за класами –  countryman яскраве тому підтвердження. Олдскульний  простакуватий силует, випуклі форми,округла оптика та фірмова форма радіаторних грат, з якою нарешті почали гратися, елементи колись тупо скопійовані, але набувші індивідуальності вже з другого покоління, та  всілякий меланхолійний дріб’язок на кшталт юніон джека – вцілому непоганий тезовий портрет зі сподіванням відходу від надмірної меланхолійності та стилізаторства. І абсолютне невміння працювати з інтер’єрами. Про це навіть говорити нічого – все настільки жахливо, що важко щось описувати, потрібно просто забути все, що було зроблено раніше і розробити нову стратегію. По іншому поки що не виходить, як бачимо.
Підсумуючи маємо лідера в ніші. Конкуренти  типу fiat 500 чи vw beatle не витримують перевірки часом, і, велика радість – потроху бум відродження старих моделей затихає, але на жаль це не стосується fiat-у, який у відчаї робить подібні кітч-проекти при першій можливості, але про 124 варто писати окремо.
Що нам дав mini – зразок вдалої реалізації подібного продукту. Звісно, це результат роботи величезної корпорації і купи грошей, але тим не менш, у VAG це чомусь не виходить – new beetle провалився, а варіації на тему T-1 навіть не намагаються реалізувати, із вдалих стратегій можна навести як приклад хіба що citroen DS,  але це інша естетика(і, по правді кажучи, більш достойна пjваги).  Тут же-  ідеальний збіг обставин, водночас і сила власного авторитету працює на імідж марки, і  разом з тим ніякої внутрішньої конкуренції, у випадку з rover-ом  чи saab-ом так би не вийшло. Історична првязаність до двообємного кузову грає на користь німців – така собі перестраховка самих себе, аби не зайти надто далеко і не нашкодити власній розрісшійся і тепер вже передньопривідній першій серії.

Социалочки

avatar