DS, як світогляд.

В різні періоди ми мали свої авторитети в дизайні, зараз же полюси цінностей значно змінилися, змінилося і значення дизайну в сприйнятті автомобіля вцілому. Кого можна назвати лідером в сучасному дизайні? VAG став чи не найбільш тиражованим зі своїми строгими кузовами, перетворивши простоту в елегантність(що беззаперечно заслуговує поваги), але цінність не в цьому, куди важливішим є менш тиражований авангард. 
Дизайнери сіторену завжди мали хороший смак, але статус марки, цільова аудиторія та невміння підняти якість обумовили стратегію обмежень та вузькопрофільних ніш. Хоча французи і тут знайшли вихід – кращих компактів та сімейних  однооб’ємників останні роки не випускав ніхто. Спроби заповнити інші ніші теж були цікавими, і, хоч грошей не принесли, але наприклад C6 став своєрідним викликом і показником майстерності, C5 – одним з найгармонічніших кузовів у класі, і головне – це все ознаки живучості марки і готовності до кроку вперед.
Створення саббренду тут стало неймовірно вдалим і абсолютно доцільним ходом. Вписати ці моделі в основну C-лінійку складно, можливим звісно був наприклад і варіант перетворення сітроену в преміум-марку в межах PSA, але це було б надто ризиковано, та і не відповідало б амбіціям марок концерну. 
Бренд став дуже гармонічним в рамках світогляду французів – ніяких абсурдних претензій на конкуренцію з преміям-брендами, вони продовжили займатися своєю справою. І в ній їм немає рівних – відточені до дрібниць міські автомобілі, не обтяжені пафосом і статусом, це все ті ж компактні і практичні французи, зі смаком укомплектовані та збагачені  витонченими, нюансними деталями.
Якщо повернутися назад, і зосередитися на іменуванні та ідентифікації DS-лінійки, сам вибір назви і позиціонування яскраво характеризує основні постулати.
Еволюція, а не експлуатація. Дуже просто було б створити ряд вінтажно стилізованих моделей і виїжджати на сентиментальних почуттях, на кшталт міні, фіату 500 іт.д. Але це перечило б суті DS, як явища. Так, бренд самою назвою вказує на зв’язок з легендою минулого, але це по- суті продовження його справи, а не поверхнева експлуатація легендарного образу, це ніби запізнілий сіквел, крізь вереницю DS- SM-CX-XM і після спустошливих 90-х та 2000-х знову повернення в авангард, спочатку C6, а пізніше і повноцінна лінійка, щоправда вже менш екзотична з точки зору технічних рішень, хоча зараз це вже фактично неможливо(запитайте в хлопців з СААБу чому). Сьогодні самобутній дизайн – вже вкрай важлива деталь, адже техніка модульна і вже давно перейшла в більш глобальний формат, і якщо PSA хоче процвітати, потрібно слідувати тенденції.

Хронологія дизайну  марки та зміна авторитетів
Запозичення все-таки є, але дуже умісні і не нав’язливі, для не-фанатів марки місцями навіть не зрозумілі, як то суцільне засклення SМ, вдало обігране в numero 9, тощо. Були звісно і відверто навіяні класикою концепти, але це насправді дуже потрібна стратегічно річ., та і у форматі шоу-карів це вдалий трюк. 
Французи вигідно вирізняються завдяки вдалій стратегії розвитку. Ігноруючи мейнстрімову практику створення єдиного образу для всієї лінійки, нові моделі мають оригінальний дизайн, та і концептів у DS було достатньо для створення вже кількох подібних брендів. Продуктивність вражає, як і відсутність затислості в рамки корпоративного дизайну, що підрізає крила багатьом дизайнерським відділам. Скажете перебір – а от і ні. Міливість, яку не дозволяють собі визнані марки приносить результати, адже що, як не дизайн є найпотужнішим інструментом в просуванні та створенні іміджу.  Статус марки в цьому випадку водночас і прокляття і благословення.  Французи не можуть собі дозволити пустити серію наприклад пафосний метрополіс – завідомо провальний проект попри всі його переваги, банально не вистачить ресурсів на подібний статусний проект. З іншого боку є небезпека перетворитися в безликий розкручений бренд, унеможливлюючий  дизайнерські веселощів, через стратегічні  та продиктовані ринком умови, підвищену відповідальність та необхідність стратегічного планування з оглядом на маркетинг, конкурентів та власний статус. За це ми і любимо французів. Дивує тільки відсутність руху в бік предметного дизайну, зважаючи на потенціал та невпинність креативу, тим більше, що з дизайном бренду вцілому все навіть дуже добре (проте E- tense викликає все-таки запитання в цьому нарямку). 

Чим став E- tense для бренду? Беззаперечно це важливий крок, подібний проект – виклик і  відповідальність, хоча складається враження, що в сітроені працюють найбільш безшабашні(в найкращому сенсі) дизайнери Європи. Однак це послідовність, а не випадковість,  підґрунтя для цих метаморфоз стилістики ми вже бачили(divine ds concept), і беззаперечно будь-який крок краще за топтання на місці, але зерно сумніву було посіяно. 
Забагато всього – перше, що спадає на думку. Безліч вдалих і якісних прийомів, тонких натяків та відверто фарсових речей, але проблема не в них, а в їх безлічі. Складається враження накладання кількох кальок, такий собі нюансовий баланс контрастних прийомів, які через насичення зливаються попри власну крикливість і виразність .  Пластика форми, гра пропорціями, декор, цікаві рішення застовування матеріалів та світла; автомобіль неможливо розглядати вцілому, необхідно розсмоктувати кожну дрібницю, яких тут дуже багато.

З попорціями все здорово, хороший силует, динамічний і гармонійний.
Форма – двояка якість концепту. Ліпка вражає, перетікання форм і доцільно акцентовані деталі чудово будують цілісну картину, іронія в тому, що руйнують гармонію гра матеріалів та декор(виконані на високому рівні зокрема - погано читаються вцілому).
Підбір матеріалів на висоті, і загалом все зроблено дуже правильно – елегантна оболонка контрастує з агресивними функціональними спортивними деталями, такий собі стик утилітарості й високого смаку. В такому масштабі концепт виглядає  більш ніж переконливо, окремо взяті деталі взагалі мали б стати хрестоматійними. Поєднання вичурності з функціональністю є чи не наріжним каменем сучасного дизайну.  Адже багато хто відмовився від такого потрібного і дієвого інструменту, обмежуючись різницею в матеріалах кузову та коліс з додаванням хромової «розкоші». 
З декором у французів проблеми вперше. Окремо взяті елементи нагадали провальний досвід сусідів – недавній концепт Ле Корбюзьє від Рено. Хромовані детальки руйнують гармонію фарби і карбону. І чи не найбільше ріже око – несподівано  - шрифтовий дисбаланс. Це дійсно вводить в ступор, при погляді на корму око мимоволі відривається від інженерних хитрощів та дизайнерських штучок через недолугість підбору шрифтів. Дрібниця, але провал.

Загалом найбільша проблема E- tense – повторюсь - це відсутність цілісності, насичений деталями кузов не сприймається єдиним об’ємом.  Закрадається навіть думка про спробу наблизитися до популярної стилістики «американських японців» останніх років з їх ламанням форми та відходом від функціоналізму.
Однак не варто зосереджуватися на недоліках, адже це  - бачення маркою власного спортивного флагману, що безперечно матиме відлуння в інших моделях екзотичними деталями та якісними дизайнерськими рішеннями, сполучення яких в одному кузові викликає таке дивне враження.
E- tense – новий виток розвитку дизайну бренду, та чи значить це, що французи беруть курс на  дрібномасштабний надмірно насичений деталями та матеріалами дизайн? Однозначно ні, це лише один з виявів спроможностей, як і попередні не створені для  серії концепти. Дизайн відділ сітроену нагадує майстра – перфекціоніста, що не може зупинитися на певному варіанті в пошуках кращого рішення. Французи впевнено продовжують свої пошуки ідеального дизайну випускаючи якісні концепти та поступово завойовуючи статус  найбільш стильної марки старого світу і даючи нам чудове за своєю видовищністю та проявами суперництво з Маздою(хоч і уявне). Амбіційність сітроену вселяє надію на покращення положення марки(яке завдяки правильній стратегії вже почалося), і, можливо, колись ми таки  побачимо величні кузови з кидаючим виклик дизайном, що нав’язуватимуть конкуренцію у преміум-класі, та чи воно нам потрібно?